Актуальність реформ підігріває укладення угоди про асоціацію з ЄС. Сама по собі своєчасна ратифікація угоди не вирішує всіх поточних проблем. Україні потрібно прийняти десятки нових законів, які наблизять країну до стандартів і норм Європи і відкриють для української продукції шлях на Захід. У цьому в першу чергу зацікавлена сама Україна, адже Росія не втомлюється повторювати, що минулі торгові війни − це тільки квіточки порівняно з торговельною блокадою, яка готується.
Термін очікування до формування дієздатного парламенту занадто довгий і згубний для української економіки, особливо в період рецесії. Потрібні негайні законодавчі рішення, більшості з яких бізнес очікував від депутатів ще в минулому році. Зрозуміло, чому тоді не дочекалися. Але ж тепер чому депутати тягнуть час?
Першочерговий пакет, без якого переваги зони вільної торгівлі відчує тільки європейська сторона, складається з п'яти законопроектів. Ось вони:
1. Законопроект «Про безпеку та якість харчових продуктів» (4179а)
Імовірно, багато хто здивується, дізнавшись, що в Україні діють норми, які можна назвати залишками спадщини радянського харчопрому. Контролюється продовольчий ринок теж «по-пострадянському»: численні регуляторні органи, чия робота погано скоординована, практично не несуть відповідальності за належну якість продукції. Ця бурхлива діяльність призводить не стільки до підвищення якості, скільки до збільшення ціни продукції.
Оскільки український механізм контролю не відповідає вимогам законодавства ЄС, то там не можуть приймати продукти «незрозумілої» для них якості. Потрібно вводити європейські стандарти і систему контролю, одночасно скорочуючи кількість контролюючих органів. У цьому зацікавлені всі, крім досвідчених українських корупціонерів.
2. Законопроект «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» (4987-1)
Законодавство ЄС передбачає обов'язкову ідентифікацію і реєстрацію всіх сільськогосподарських тварин. Це дозволяє проводити моніторинг захворювань, запобігати епідемії, і в підсумку − гарантувати безпеку харчових продуктів.
Для України це практика незвична, але необхідна: її відсутність є бар'єром для поставок вітчизняної тваринницької продукції в країни ЄС. Але й безвідносно до експортних перспектив наші громадяни не менше за європейців зацікавлені в гарантіях безпеки молока і м'яса.
3. Законопроект «Про упаковку та відходи упаковки»
У цивілізованих країнах прийнято ставитися до упаковки не як до сміття, який перетворює на звалища ліси, поля і передмістя, а як до вторсировини. Система роздільного збору відходів для подальшої переробки та утилізації створює значну кількість нових робочих місць і дозволяє здешевити вартість продукції.
Нещодавно 20 бізнес-асоціацій, які представляють 2000 компаній, звернулися до українського уряду з проханням скасувати чинне неефективне (і яке дає можливості для зловживань) регулювання і впровадити нову систему, яка успішно працює в країнах ЄС, США і Канаді. Інакше ситуація з побутовими відходами в Україні перетвориться на національну катастрофу і закриє нам шлях до Європи.
4. Законопроект «Про карантин рослин»
Три чверті від всього експорту сільськогосподарської продукції складають рослини та продукти рослинного походження. Контролювати якість продукції експортно орієнтованої галузі − улюблена розвага багатьох поколінь чиновників. І головний біль експортерів, які вимушені дотримуватися норм українського законодавства, більшість із яких не відповідає вимогам економічно розвинених країн, але при цьому відповідає стандартам країни-імпортера.
Контролювати якість продукції експортно орієнтованої галузі − улюблена розвага багатьох поколінь чиновників
Зайві адміністративні клопоти знижують конкурентоспроможність української продукції на світовому ринку. Бізнес-спільнота багато разів зверталося до влади з проханням, по-перше, вивести з-під регулювання продукцію, яка несе мінімальні ризики розповсюдження карантинних об'єктів, тому що призначається для подальшої переробки і споживання. Наприклад, зерно, соняшникова олія, продукти харчової промисловості.
По-друге, скоротити терміни видачі дозвільних документів із декількох днів до декількох годин, а також змінити принципи видачі карантинних сертифікатів. По-третє, забезпечити вільне переміщення продукції всередині країни, для чого потрібно замінити карантинний сертифікат паспортом рослини, а фітосанітарний контроль перенести з кабінетів чиновників у поля.
5. Закон «Про відповідальність чиновників»
Вже сама назва документа має надихнути і пересічних громадян, і бізнесменів. Ми і раніше могли судитися з держслужбовцями, але навіть визнання в суді незаконності їх дій не тягло за собою обов'язкову відповідальність. Відшкодування шкоди, завданої посадовою особою, здійснюється у нас за рахунок держави.
Звичайно, законодавством було передбачено, що роботодавець чиновника міг би покарати підлеглого за незаконні дії і рішення або за злочинну бездіяльність. А міг би − і не карати, що в реальності траплялося куди частіше. Така вольниця вилилася в створення спеціальної касти державних мужів, в якій панує принцип кругової поруки. При подібній системі складно забезпечити поліпшення бізнес-клімату.
Ввести обов'язкову відповідальність для чиновників − означає зробити величезний ривок вперед і в економіці, і у всіх інших сферах.
Усі перераховані законопроекти давно і ретельно підготовлені, деякі є навіть в різних редакціях. Але до голосування, а іноді і до реєстрації, справа не доходить. На жаль, країна чекати вже не може. Два літніх пленарних тижні, що залишилися − по одному в липні і серпні − хороша можливість перевірити готовність чиновників допомагати на ділі. Хотілося б, щоб у вересні ми говорили про виконання згаданих законів. І про подальші реформи. А не шкодували про втрачені можливості.
