На виконання статей 14, 17 і 19 Закону України «Про племінну справу у тваринництві» та з метою забезпечення сучасного рівня організації відтворення сільськогосподарських тварин, застосування передових технологій, підвищення відповідальності спеціалістів, що працюють у галузі тваринництва, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію зі штучного осіменіння корів і телиць (додається).
2. Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Мельник Ю.Ф.) забезпечити:
2.1. Подання цього наказу на державну реєстрацію в Міністерство юстиції України.
2.2. Опублікування Інструкція по штучному осіменінню корів і телиць.
3. Вважати такою, що не застосовуюється на території України Інструкцію про штучне осіменіння корів і телиць, затверджену Держагропромом СРСР від 12 травня 1988 року.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Мельника Ю.Ф.
Міністр І.Кириленко
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства аграрної політики України 1 серпня 2001 р. N 230
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2001 р. за N 852/6043
ІНСТРУКЦІЯ ЗІ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ КОРІВ І ТЕЛИЦЬ
1. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України «Про племінну справу у тваринництві» (3691–12) з метою забезпечення сучасного рівня організації відтворення поголів’я великої рогатої худоби, застосування передових технологій, підвищення відповідальності спеціалістів, що працюють в галузі тваринництва.
1.2. Інструкція визначає вимоги до організації пунктів штучного осіменіння та технологію штучного осіменіння маточного поголів’я спермою тільки атестованих в установленому порядку та допущених до відтворення плідників вищої племінної якості (згідно з каталогами, які щорічно затверджуються та видаються Міністерством аграрної політики України).
1.3. Інструкція є обов’язковою до застосування суб’єктами племінної справи у тваринництві всіх форм власності, які здійснюють господарську діяльність, пов’язану з відтворенням великої рогатої худоби.
1.4. Штучне осіменіння є основним методом якісного поліпшення худоби при використанні сперми видатних плідників як власних порід, так і кращого світового генофонду. Ефективність цього методу біотехнології розмноження залежить від міцної кормової бази, належних умов годівлі, утримання та експлуатації тварин, що сприяють прояву всіх фізіологічних функцій.
2. Організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць
2.1. У господарствах України діють стаціонарна, маршрутно-кільцева міжгосподарська і внутрішньогосподарська організаційні форми осіменіння корів і телиць.
2.1.1. Стаціонарну форму необхідно застосовувати в сільськогосподарських підприємствах з високою концентрацією поголів’я. Посада техніка штучного осіменіння корів і телиць передбачається штатним розписом підприємства.
2.1.2. Маршрутно-кільцева міжгосподарська форма ефективна при застосуванні в декількох господарствах з невеликою кількістю поголів’я. Осіменіння тварин забезпечують висококваліфіковані спеціалісти за графіком з використанням пересувних лабораторій, обладнаних у спеціальних автомобілях.
2.1.3. Внутрішньогосподарську маршрутно-кільцеву форму потрібно застосовувати в господарствах з декількома фермами, у фермерських та індивідуальних господарствах. Осіменіння корів проводять при цьому як за стаціонарних умов окремої ферми, так і за встановленим маршрутом у місцях утримання тварин.
3. Вимоги до пунктів штучного осіменіння корів і телиць (далі — пункти)
3.1. Пункти — це приміщення, де зберігається заморожена сперма, ведеться технологічна робота з нею та штучне осіменіння корів і телиць.
3.2. Пункти будують за типовими або індивідуальними проектами, погодженими в установленому законодавством порядку. Допускається організація пунктів у переобладнаних приміщеннях, які відповідають установленим ветеринарно-санітарним вимогам, зазначеним у цій Інструкції (пункт 5), з обов’язковим технічним оснащенням: електричним освітленням, опаленням, водопроводом, вентиляцією, бактерицидними лампами і дезбар’єром.
3.3. Стаціонарний пункт у господарствах суспільного сектору повинен бути укомплектований відповідним обладнанням (додаток 1).
3.4. У господарствах пункти розміщують безпосередньо біля тваринницьких приміщень. При осіменінні тварин на пасовищах для кожного стада обладнують пересувний пункт.
3.5. Пункти для осіменіння корів і телиць фермерських та індивідуальних господарств будують (організовують) окремо від ферм громадської худоби в зручному місці. 3.5.1. Лабораторію пункту розміщують у світлій і теплій кімнаті площею 8 куб.м. Підлога в лабораторії повинна бути дерев’яною, пофарбована олійною фарбою, стіни і стеля побілені свіжопогашеним вапном (20%-ним розчином). Лабораторію укомплектовують приладами та інструментами для збереження, розморожування й оцінки сперми. У ній встановлюють електричний духовий стерилізатор і бактерицидні лампи (БУВ-15, БУВ-30), проводять підготовку і складання інструментів для штучного осіменіння корів і телиць. 3.5.2. Мийну кімнату обладнують умивальником, дистилятором, газовою або електричною плитою, стерилізатором водяним, інвентарем для миття посуду, прання спецодягу. 3.5.3. У манежі встановлюють фіксаційний станок для штучного осіменіння корів і телиць.
3.6. Готовність пункту штучного осіменіння встановлюється кваліфікаційною комісією, до складу якої входять головний зоотехнік району, головний державний інспектор ветеринарної медицини району, спеціаліст племпідприємства та господарства. Акт кваліфікаційної комісії про підтвердження готовності пункту є підставою для видачі паспорта пункту штучного осіменіння корів і телиць (додаток 2).
4. Вимоги до техніків штучного осіменіння корів і телиць
4.1. Кваліфікаційні вимоги.
4.1.1. Техніками штучного осіменіння корів і телиць допускаються працювати спеціалісти ветеринарної медицини, зоотехніки й інші особи, які пройшли спеціальну підготовку або перепідготовку у відповідних навчальних закладах (і мають на це посвідчення).
4.1.2. Техніки штучного осіменіння повинні проходити атестацію та щорічні переатестації з урахуванням роботи за рік, які проводяться племпідприємством за участю представників навчальних закладів.
4.2. Організаційно-технологічні вимоги. Технік штучного осіменіння тварин зобов’язаний: проходити медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки щорічно; утримувати в чистоті приміщення пункту, обладнання і не менше трьох разів на місяць проводити дезинфекцію приміщень; особисто приймати замовлену сперму, забезпечувати її належне збереження і використання за селекційним планом, контролювати рівень азоту в посудині Дьюара та періодично дезинфікувати її; визначати під мікроскопом рухливість сперматозоїдів при одержанні сперми з племпідприємства і перед кожним осіменінням самок відповідно до ДСТУ 3535–97 від 31 березня 1997 р. N 161; у конфліктних випадках брати участь у комісійних дослідженнях якості сперми; особисто готувати до роботи інструменти, розчини і прилади; організовувати і брати участь у виявленні тварин з ознаками охоти; своєчасно осіменяти тільки клінічно здорових тварин; проводити роботи, пов’язані із стимуляцією статевої функції, діагностикою тільності та оприбуткуванням телят; дотримуватись плану закріплень та ведення обліку результатів досліджень на тільність, запуску та отелення тварин, використання сперми бугаїв, а також контролювати стан відтворення стада за допомогою календаря техніка або стенда контролю фізіологічного стану самок; подавати заявки на придбання сперми, інструментів, обладнання, реактивів та матеріалів; щомісяця звітувати перед керівництвом господарства, установи і племпідприємства про роботу за встановленими формами; подавати спеціалістам ветеринарної медицини господарства або установи списки корів, які підлягають обстеженню на тільність чи виявлення стану їх репродуктивних органів; постійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, впроваджувати досягнення науки та передового досвіду; виконувати вимоги цієї Інструкції.
4.3. Технік штучного осіменіння корів і телиць має право: давати вказівки працівникам ферми про виявлення корів в охоті; самостійно приймати рішення про час, кратність, спосіб осіменіння самок та місце введення сперми у матку; брати участь у розв’язанні питань щодо поліпшення відтворення стада; контролювати результати обліку виходу приплоду, його збереження та підписувати відповідні документи; одержувати додаткову оплату за високі показники праці та спецодяг.
5. Ветеринарно-санітарні вимоги до пунктів та правила роботи в них
На пункті штучного осіменіння технік повинен дотримуватися таких вимог та правил:
5.1. Приміщення пункту, обладнання і територію біля нього утримувати у чистоті. У тамбурі встановлюють дезящик, який заповнюють тирсою і щоденно зволожують 1%-ним розчином соди каустичної. Таким же розчином кальцинованої соди миють забруднені місця на стінах, підлогу у лабораторії та мийній кімнаті. Поверхню столів, стільців, шаф обробляють теплим 2–3%-ним розчином соди двовуглекислої або 0,02%-ним розчином фурациліну (1:5000). У вікнах в літній період повинні бути кватирки з металевими або марлевими сітками.
5.2. Працювати в спецодязі. Тканинний одяг не рідше одного разу на тиждень перуть, кип’ятять і прасують, а чоботи і фартух миють і знезаражують 2%-ним розчином хлораміну або 0,02%-ним розчином фурациліну.
5.3. Дотримуватись правил особистої гігієни, мити руки перед і після кожного осіменіння теплою водою з милом, витирати їх чистим рушником і знезаражувати 70 град.-ним спиртом. Пошкодження на руках закривати медичним лейкопластиром.
5.4. При маршрутно-кільцевій, міжгосподарській та внутрішньо-господарській формах організації штучного осіменіння технік перевозить посудину Дьюара зі спермою. Інструменти та матеріали для осіменіння тварин розміщуються на кожному пункті або в автомобілі в обладнаному спеціальному ящику. Стерильні упаковані інструменти використовують без додаткової обробки.
5.5. Нові інструменти і посуд та ті, що були у використанні, промивають водопровідною водою і миють у теплому розчині соди двовуглекислої (20–30 г на 1 л води). Після цього інструменти промивають водопровідною водою, споліскують теплою дистильованою водою 3 рази, висушують і стерилізують одним із способів, завертають у стерильний папір та зберігають у шафах до використання.
5.6. Інструменти стерилізують кип’ятінням, сухим жаром, хімічними речовинами, ультрафіолетовим опроміненням, фламбуванням та ін.
5.6.1. Інструменти та посуд, виготовлений із скла, стерилізують так: промитий шприц-катетер розбирають, циліндр і поршень обгортають марлею та зв’язують. Скляний посуд (флакон, мензурка, циліндр) обгортають марлею і кладуть у стерилізатор, заповнений на 2/3 об’єму дистильованою водою, закривають кришкою і кип’ятять 15–20 хвилин. Після охолодження знімають кришку, стерильним пінцетом дістають посуд та інструменти і струшують. Шприци-катетери складають і рухом поршня видаляють з них залишки води. Потім їх загортають стерильною серветкою. Відкриті частини скляного посуду закривають стерильним папером і кладуть у шафу.
5.6.2. Металеві інструменти кладуть у киплячу дистильовану воду і стерилізують 15–20 хвилин, після чого їх виймають із стерилізатора, просушують і кладуть у скляну шафу для зберігання.
5.6.3. Стерилізацію скляного посуду та інструментів сухим жаром проводять в електричному духовому стерилізаторі при температурі 165 град. C протягом години, після охолодження їх виймають і кладуть у скляну шафу чи ящик-термостат для зберігання або використовують.
5.6.4. Полімерні інструменти з пошкодженими пакетами стерилізують за допомогою бактерицидних ламп протягом 40 хв., розміщених на відстані 20 см.
5.6.5. За польових умов стерилізація металевих інструментів допускається фламбуванням їх поверхні на полум’ї спиртового тампона.
5.6.6. Стерилізацію приладів, що не піддаються кип’ятінню, та інструментів багаторазового використання проводять шляхом фламбування їх поверхні ватним тампоном, змоченим 96 град.-ним спиртом.
5.7. Правила приготування розчинів
5.7.1. Для приготування 70 град.-ного спирту в циліндр наливають 73 мл 96%-ного спирту-ректифікату і 27 мл дистильованої води. Правильність приготування розчину перевіряють спиртометром. Застосовують для знезараження шприц-катетерів, посудин Дьюара, рук, робочих лабораторних столів.
5.7.2. При штучному осіменінні необхідно використовувати тризаміщений п’ятиводний натрій цитрат, досліджений на нешкідливість до сперми бугаїв. Виготовлення розчину натрію цитрату з порошку проводиться таким чином. Беруть дві стерильні колби із термостійкого скла. В одну з них наливають дистильовану воду довільного об’єму, нещільно закривають ватномарлевим тампоном і кип’ятять 10–15 хвилин. У другу — висипають наважку натрію цитрату, мірним стерильним циліндром відмірюють і вливають необхідний об’єм кип’яченої дистильованої води (на 100 мл води 3 г натрію цитрату). Виготовлений розчин натрію цитрату необхідно простерилізувати: горловину злегка закривають ватно-марлевою пробкою, і колбу з розчином ставлять у водяну баню, на дно якої кладуть три шари марлі. Рівень киплячої води повинен бути не нижче рівня розчину в колбі, стерилізують 10 хвилин. У цьому разі температура розчину завжди буде сталою 95 град. C.
5.7.3. Розчин фурациліну готують на киплячій воді за нижче вказаною схемою. У всіх випадках розчин повинен бути 1:5000 (0,02%).
Розчин фурациліну повинен бути жовтуватого кольору, прозорий, без осаду і плівки. Такий розчин придатний для використання на протязі двох діб з часу його виготовлення при зберіганні в темному скляному посуді і темному місці. Його використовують для санітарної обробки зовнішніх статевих органів корів і телиць перед осіменінням, знезараження спецвзуття, поверхні робочих столів і фіксаційного станка.
5.8. Ватні тампони готують плоскими діаметром 4–5 см, складають у склянку з притертою кришкою, заливають 96 град.-м спиртом-ректифікатом, віджимають, залишки спирту зливають. Тампони використовують для знезараження зовнішньої поверхні шприц-катетера, інструментів і приладів.
5.9. Марлеві серветки готують з відпрасованого з двох боків бинта чи марлі розміром 5×10 см і складають у склянку з притертою кришкою. Використовують для зняття залишків води і розчинів з катетера, протирання предметних і покривних скелець, мікроскопів та ін.
5.10. На початку роботи раніше простерилізований кип’ятінням шприц-катетер промивають 3%-ним теплим розчином натрію цитрату із склянок N 3 і N 4 — 3–4 рази.
5.11. Стерильне піхвове дзеркало перед осіменінням зволожують теплим 3%-ним розчином натрію цитрату. Після кожного осіменіння або гінекологічного дослідження його миють теплим (70 град. C) 2–3%-ним розчином двовуглекислої соди, старанно промивають теплою водою і знезаражують кип’ятінням у дистильованій воді протягом 15–20 хвилин. У польових умовах допускають старанне фламбування дзеркала.
5.12. Металеві частини пайєтовводів (циліндр, стержень, муфта) стерилізують шляхом кип’ятіння один раз у день (після закінчення роботи), а полімерне фіксаційне кільце та пайєтоввід для міні-туби протирають ватним тампоном з 96 град.-ним спиртом. Пропіленові чохли знезаражують ультрафіолетовим опромінюванням.
5.13. Санітарну обробку посудини Дьюара проводять двічі на рік, для чого сперму переносять у запасну посудину з рідким азотом. Залишки рідкого азоту зливають у відведеному місці, звільненому від сухого листя, стружок, а посудину витримують при кімнатній температурі протягом 3 діб для відігрівання. Посудину двічі промивають теплою водою (10 літрів води, 70 град. C). Внутрішню поверхню посудини Дьюара дезінфікують 70 град.-ним спиртом етиловим. Норма витрат спирту проводиться з розрахунку 10 мл спирту на 50 кв. см площі (додаток 3).
5.14. При знезараженні розчином спирту половину встановленої норми його заливають у посудину, після промивання її протирають серветкою, намотаною на металевий щуп. Посудину легенько нахиляють і змочують внутрішні її стінки розчином спирту. Залишок відпрацьованого спирту виливають, після чого в посудину вливають другу половину розчину спирту і повторюють її знезараження. Після вивільнення посудини від розчину спирту її висушують марлевою серветкою і заправляють рідким азотом з дотриманням правил техніки безпеки при роботі з кріогенним обладнанням.
5.15. Зовнішні статеві органи самок перед осіменінням миють теплою водою з милом або 1%-ним розчином соди двовуглекислої, знезаражують теплим 0,02%-ним розчином фурациліну і насухо витирають ватним тампоном. При застосуванні ректо-цервікального способу осіменіння незабруднені зовнішні статеві органи протирають сухим ватним тампоном зверху вниз.
6. Основні правила зберігання сперми та розміщення приладів, інструментів, обладнання та матеріалів на пункті
При зберіганні сперми та розміщенні приладів, інструментів, обладнання та матеріалів необхідно дотримуватись таких вимог:
6.1. Сперму, заморожену за різними технологіями зберігають у тубах, полімерних стаканчиках або контейнерах, які розміщують у посудинах Дьюара, заповнених рідким азотом. Посудини із спермою фіксують металевими стержнями або капроновими нитками у спеціальних гніздах на горловині посудини. До стержня прикріплюють етикетку з написом клички та номера бугая, дати взяття або серії сперми і кількістю доз.
6.2. Обов’язковою умовою збереження високих біологічних по казників сперми є постійне підтримання сталої температури (-196 град. C) спермодоз. Підвищення або неодноразова зміна температури спермодоз призводять до пошкодження сперміїв і втрати ними запліднювальної здатності. Такі зміни температури замороженої сперми мають місце під час перекладання сперми із посудини Дьюара, виймання спермодози для осіменіння маток чи неправильного поводження з нею, а також при значному зменшенні рівня азоту в посудині Дьюара. Особливо швидко ушкоджуються спермії, заморожені у формі пайєт, оскільки відношення площі поверхні до об’єму пайєт є значно більшим від такого самого відношення у гранулах. Пошкоджені внаслідок коливання температури спермії втрачають біологічну повноцінність навіть при подальшому дотриманні правил зберігання сперми. Тому сперму на пункти штучного осіменіння передають лише в ємкостях (полімерні стакани, туби, контейнери), що утримують рідкий азот, а переміщення сперми із посудини в посудину та виймання спермодози для осіменіння проводять швидко (протягом 2–3 сек.), при цьому посудину піднімають не вище лінії замерзання в горловині посудини Дьюара (тобто не вище 10 см від отвору її горловини). Посудини Дьюара, що погано утримують рідкий азот (витрати більше норми), не використовують.
6.3. Для зберігання замороженої сперми на пунктах штучного осіменіння рекомендується використовувати посудини Дьюара марок СДС-30-2, Харків-34Б та інші, у яких регулярно контролюють рівень рідкого азоту полімерним щупом, на нижньому кінці якого наносять поділки через 5 см, і не допускають зниження його нижче 1/3 об’єму посудини (додаток 4). При маршрутно-кільцевій або внутрішньогосподарській формі організації штучного осіменіння та осіменінні тварин приватного сектору для транспортування сперми використовують посудини Дьюара малого об’єму: СДС-5, СДС-2, Харків-5 та інші. Дозаправку рідким азотом цих посудин проводять щоденно.
6.4. Розміщення обладнання в лабораторії. Посудину Дьюара зі спермою розміщують у лабораторії зліва від робочого столу, на відстані не ближче 1 м від опалювальних пристроїв. На столі ставлять термостат біологічний (ближче до посудини Дьюара), стерильну підставку для інструментів, пайєтоввід, шприц-катетер, затискач Корцанга, катетер полістироловий з ампулою, пінцет (довжиною 25–30 см), ножиці, скальпель, шприц ветеринарний, мікроскоп з підігрівальним столиком, предметними і покривними скельцями, скляні палички, дві склянки з притертими кришками для стерильних марлевих серветок і спиртових тампонів (зволожених 96град.-ним спиртом), термометр, рушник, 4 склянки з притертими кришками об’ємом по 100 мл (три для 3,0%-ного розчину натрію цитрату і одна — для 70 град.-ного розчину спирту) при застосуванні візо-цервікального способу. Забороняється зберігати медикаменти та дезинфікуючі речовини, що не використовуються на пункті.
7. Технологія розморожування сперми бугаїв-плідників
Розморожування сперми бугаїв-плідників проводиться в такому порядку:
7.1. Підготовка лабораторного обладнання та приладів для розморожування сперми. Для розморожування сперми у формі відкритих гранул у термостат біологічний наливають 600–700 мл дистильованої води, включають в електромережу і нагрівають до температури 38 (±) 0,5 град. C. Температура стабілізується через 30–40 хвилин. Беруть ампулу із 2,9%-ним розчином натрію цитрату, струшують, надрізають, знезаражують поверхню спиртовим тампоном і дегерметизують або використовують стерильний пеніциліновий флакон із 1 мл 3%-ного розчину натрію цитрату, який ставлять у відповідне гніздо штативу. Розчин натрію цитрату нагрівається до температури +38 град. C за 2–3 хвилини. Для цієї самої мети використовують активатор замороженої сперми універсальний (АЗСУ-3, -4), у якому температура стабілізується протягом 3–4 хвилин. Після чого приступають до безпосереднього розморожування сперми. Для розморожування сперми в облицьованих гранулах із термостата виймають штатив, а в пайєтах, крім цього, установлюють температуру води на +35 град. C.
7.2. Розморожування сперми, замороженої у формі відкритих гранул. Технік штучного осіменіння одягає білий халат, захисні окуляри і рукавиці, відкриває кришку посудини Дьюара, ставить її на край лабораторного столу. Лівою рукою бере за стержень посудини із спермою необхідного бугая, піднімає її на рівень нижньої третини горловини посудини Дьюара, фіксує, а правою дістає одну дозу сперми стерильним, охолодженим до -196 град. C спеціальним пінцетом і швидко переносить її в підготовлену для розморожування ампулу (флакон) із нагрітим до +38 град. C 3%-ним розчином натрію цитрату, а посудину із спермою швидко занурює в рідкий азот посудини Дьюара, яку закриває кришкою. Експозиція розморожування гранули об’ємом 0,2 мл становить 30–40 сек. Для прискореного розморожування гранул ампулу (флакон) обертають у пальцях навколо осі, не підіймаючи з гнізда приладу до повного розморожування сперми. Після цього флакон (ампулу) виймають із термостата, витирають насухо рушничком (серветкою) і ставлять у штатив. Прискорене розморожування відкритих гранул проводять також двоступеневим способом за допомогою приладу УДО-1. Для чого виймають гранулу із рідкого азоту і поміщають у лійку пристрою, де вона підігрівається до температури -100 град. C, а потім автоматично подається в ампулу із 3%-ним розчином натрію цитрату для кінцевого розморожування. При цьому швидкість розморожування сперми в зоні температури рекристалізаційних процесів (-50…-60 град. C) підвищується у 1,5–2 рази.
7.3. Спермодозу, розфасовану в пайєту або облицьовану гранулу, дістають із ємкості охолодженим пінцетом, струшують для видалення залишків рідкого азоту протягом 2–3 сек. і занурюють у воду термостата до повного її розморожування, яке настає у пайєті об’ємом 0,25 мл — через 20 сек., а 0,5 мл — через 40 сек. при температурі +35 град. C. Експозиція розморожування облицьованих гранул становить 10–12 сек. при температурі +38 град. C.
7.4. При тривалому (понад 5 років) збереженні пайєт чи облицьованих гранул їх розморожують у 3%-ному розчині натрію цитрату. Після розморожування пайєту (облицьовану гранулу) виймають із водяної бані, витирають поверхню стерильною серветкою і кладуть на іншу стерильну серветку на лабораторному столі.
7.5. При надшвидкому розморожуванні сперми в облицьованих гранулах останню опускають в спеціальний стакан з отвором у дні, який заповнений киплячою водою. Одночасно стакан піднімають над поверхнею водяної бані. При цьому вода витікає через отвір за 7 сек. Гранулу виймають пінцетом із стакана, витирають і дезінфікують. Одночасно розморожують лише по одній спермодозі, яку використовують негайно (не пізніше 10–15 хвилин).
8. Оцінка якості сперми бугаїв-плідників
8.1. На пункт штучного осіменіння повинна надходити тільки якісна сперма. Тут її оцінюють за рухливістю сперміїв, при потребі визначають живучість при температурі +38 °C. Розморожена сперма, незалежно від технології її заморожування, повинна мати такі показники: рухливість сперміїв — не нижче 4 балів; кількість сперміїв у дозі з прямолінійним поступальним рухом (далі — ППР) — не менше 15 млн.; живучість сперміїв у водяному термостаті при температурі 38 (±) 0,5 град. C — не менше 5 годин. Сперму високоцінних бугаїв-поліпшувачів допускають до використання з кількістю сперміїв у дозі з ППР не менше 10 млн.
8.2. Рухливість сперміїв визначають під мікроскопом таким чином. Декілька предметних скелець кладуть на електронагрівальний столик мікроскопа, температура на столику повинна бути 38–40 град. C. Скляною стерильною паличкою на підігріте предметне скельце наносять краплю розмороженої сперми середнього об’єму, накривають покривним скельцем, під яким не повинно бути пухирців повітря, а крапля не повинна випливати за межі покривного скельця. Мікроскопію сперми проводять під збільшенням від 120 до 200 разів. Після розморожування кожну гранулу досліджують на рухливість сперміїв під мікроскопом за 10-бальною шкалою. При цьому сперму в облицьованих гранулах оцінюють за допомогою спеціального приладу без дегерметизації крізь прозору плівку стінки гранули. Сперма розфасована у формі пайєт (соломинок), оцінюється за рухливістю під мікроскопом вибірково: зразу при завозі і 1–2 рази на протязі використання завезеної партії. Для визначення рухливості розмороженої сперми в пайєтах (соломинках) крапельку сперми наносять поряд з крапелькою 3%-ного розчину натрію цитрату на предметне скло. Краплі змішують і визначають рухливість.
8.3. Живучість сперміїв визначається проміжком часу, вираженим у годинах, протягом якого вони зберігають ППР у процесі їх інкубування при температурі +38 град. C. Його визначають за показником рухливості сперматозоїдів безпосередньо після розморожування сперми і через кожну годину її інкубування у водяному термостаті з температурою +38 (±) 0,5 град. C, у якому розміщують біотермостат з розмороженою спермою. Придатною для використання є сперма з рухливістю сперматозоїдів після розморожування не менше 4 балів, а після 5-годинного інкубування — не нижче 0,5 бала. При відсутності спеціального термостату його доставляють з племпідприємства.
9. Відбір корів і телиць для осіменіння
9.1. Відбір самок для штучного осіменіння потрібно проводити з урахуванням ознак стадії збудження статевого циклу (тічка, загальне збудження, статева охота і овуляція).
9.1.1. Тічка — це комплекс змін, що проходить у статевих органах самки (гіперемія і набряк, посилення скорочень м’язів матки і функції залоз, розкриття шийки матки, витікання слизу, зміна епітелію слизової оболонки статевих органів). Тривалість тічки 2–4 доби. Тічка починається раніше на 12–24 години від загального збудження і охоти. Найбільш характерна клінічна ознака тічки — виділення слизу із матки в піхву і назовні.
9.1.2. Статеве збудження характеризується змінами в поведінці самки у вигляді загального неспокою, зменшення апетиту, зниження надоїв, потягу до інших тварин та дозволу стрибати на себе. Воно виникає через 24–36 годин після початку тічки.
9.1.3. Статева охота (далі — охота) — це такий стан організму самки, коли найкраще проявляються безумовні статеві рефлекси і готовність до спаровування або позитивна реакція самки на самця. Основна ознака охоти — рефлекс нерухомості. Тварина стоїть спокійно, коли на неї стрибають інші тварини. Охота в корів і телиць триває в більшості випадків 12–18 годин. За часом вона відповідає середині та кінцю тічки.
9.1.4. Овуляція — складний фізіологічний процес виділення яйцеклітини із зрілого фолікула яєчника. Вона проходить через 10–15 годин після закінчення охоти. При недоліках годівлі, утримання тварин та деяких захворюваннях (гіпофункція яєчників) вона може не відбуватися (ановуляторний цикл).
9.2. Існує декілька способів виявлення корів і телиць в охоті, але найбільш поширеними є візуально-клінічний та рефлексологічний способи.
9.2.1. Візуально-клінічний спосіб грунтується на виявленні змін поведінки самки і безпосередньому огляді корів чи телиць та їх статевих органів. Тварину в охоті виявляють за загальним збудженням і рефлексом нерухомості під час перебування на пасовищі чи вигульному майданчику не менше 3–4 разів на добу. При клінічному огляді самок виявляють характерні ознаки тічки, а при ректальному дослідженні статевих органів — тонус матки, стан яєчників тощо.
9.2.2. При рефлексологічному способі використовують бугаїв-пробників або бугаїв-маркерів після їх спеціальної підготовки. Пробників утримують разом із самками вранці та ввечері протягом 2 годин, які є одночасно стимуляторами статевої функції самок. На 150–200 корів потрібно мати одного пробника. Тварину з ознаками охоти і тічки відокремлюють із стада для осіменіння.
9.2.3. Охоту можна визначити за допомогою детекторів (ампула з кольоровою рідиною), які приклеюють до шкіри крижів самки. При стрибках тварин на самку в охоті ампула розривається і забарвлює її крижі.
9.2.4. Для визначення корів в охоті можна використовувати андрогенізованих корів або тварин з фолікулярними кістами, електрометричні прилади та ін.
10. Визначення оптимального часу та кратність осіменіння корів і телиць
10.1. Корів і телиць осіменяють двічі в одну охоту: перший раз після виявлення тварин в охоті та другий — через 10–12 годин при її наявності. Корів осіменяють перед доїнням або через 2–3 години після нього.
10.2. При визначенні охоти рефлексологічним способом або за стадією розвитку фолікула висококваліфікованим техніком проводиться одноразове осіменіння через 8–12 годин від початку охоти за принципом «ранок-вечір» або «вечір-ранок». При продовженні охоти корову осіменяють повторно.
10.3. Оптимальний час осіменіння самок визначають за ступенем розвитку фолікула. На початку охоти він злегка виступає над поверхнею яєчника, твердуватий на дотик і збільшений в діаметрі до 0,5–1 см. Під кінець охоти фолікул збільшується в діаметрі до 1,5–2 см і при пальпації його відчувають у вигляді міхурця з переливанням фолікулярної рідини, що свідчить про зрілість фолікула і оптимальний час осіменіння корів і телиць. При дослідженні яєчників потрібно виявляти обережність, щоб не пошкодити яйценосний бугорок і цілісність міхурця.
11. Способи штучного осіменіння корів і телиць
11.1. Штучно осіменяють тільки клінічно здорових корів і телиць при наявності ознак охоти і тічки ректо-цервікальним, візоабо мано-цервікальним способом. Ректо-цервікальним способом дозволяється осіменяти корів і телиць безпосередньо у місцях їх утримання. Візо-цервікальним і мано-цервікальним способами проводять штучне осіменіння тільки в умовах манежу пункту у фіксаційному станку.
Перед осіменінням корів і телиць піддають клініко-гінекологічному дослідженню для визначення фізіологічного стану їх статевих органів і вирішення питання про спосіб і кратність осіменіння.
11.2. Ректо-цервікальний спосіб осіменіння
11.2.1. Перед осіменінням корів і телиць ректоцервікальним способом з використанням заморожено-відтанутої сперми у формі необлицьованих гранул технік бере пакет з ампулами, кут якого знезаражує спиртово-ватним тампоном, надрізає і виштовхує шийку ампули, знезараженими ножицями зрізує конус шийки ампули. Таким саме чином бере пакет з довгими полістироловими катетерами, знезаражує кут, надрізає стерильними ножицями і виштовхує не більше ніж на 2 см кінець катетера, після цього приєднує до ампули, набирає розморожену сперму в катетер, а не в ампулу. У залежності від навику роботи технік одягає довгу рукавицю на ліву або праву руку. Після санітарної обробки корови великим і вказівним пальцями розкриває статеву щілину і катетер вводить знизу вверх під кутом 30–45 град. по верхній стінці всередині піхви приблизно до половини його довжини. Потім вільно змінює напрямок просування з таким розрахунком, щоб він пройшов до шийки матки. Після цього руку вводять в пряму кишку. Рукавицю перед уведенням зволожують теплою мильною водою або змащують вазеліном. Маніпуляції рукою в прямій кишці можна проводити тільки після випорожнення її від калових мас. Перед уведенням катетера в шийку матки слід дослідити стан статевого апарату корови, яєчників, наявність в них фолікула. Після цього технік фіксує шийку матки, відшукує піхвову частину каналу шийки матки і вводить катетер під контролем пальця в канал. Шийку матки фіксують різними способами: а) підводять кисть руки під шийку матки і мізинцем відшукують канал шийки матки; б) можна покласти кисть руки на шийку матки, при цьому канал шийки матки контролюють великим пальцем; в) фіксують шийку матки двома пальцями (вказівним і середнім), а канал шийки матки відшукують (контролюють) великим пальцем. Зразу після цього підводять катетер до розетки шийки матки під контролем пальця. Треба впевнитись, що катетер у шийці матки, для цього необхідно подати шийку матки в один бік, катетер у протилежний, і якщо вони не роз’єднуються, то катетер знаходиться в каналі шийки. Технік направляє шийку матки на катетер таким чином, щоб останній пройшов весь канал і вийшов у тіло матки. У цьому місці кінець катетера легко прощупується пальцем на глибині 6–8 см. Після цього ампулу здавлюють і сперма виливається з катетера завдяки повітряній пробці ампули. Виймають катетер із здавленою ампулою між пальцями, а руку з прямої кишки. При гіпотонії матки проводять її масаж перед уведенням сперми. Одноразовий інструмент і рукавицю після використання знищують.
11.2.2. При використанні сперми, розфасованої в пайєти, технік розморожує спермодозу, виймає її пінцетом, витирає стерильною серветкою від залишків води, струшує так, щоб повітряна кулька піднялась до верхньої (запаяної) пробки, і знезаражує її. Після цього технік бере пайєтоввід, насаджує пайєту (міні-тубу) заводською пробкою на кінець стержня приладу і подає разом у циліндр до упору. Другий кінець пайєти (герметизований термозваркою) відрізає до 1 см стерильними ножицями. Далі прилад зачохлюється одноразовим пропіленовим чохлом. Другий кінець чохла фіксується за допомогою полімерного кільця або уніфікованого затискача. Розрізняють такі фіксаційні пристрої: чохли з розрізом за допомогою фіксаційного кільця; без розрізу — шляхом нагвинчування його на різьбу циліндра або за допомогою спеціального затискача.
11.2.3. Для використання пайєт різних об’ємів (максі — 0,5 мл та міні — 0,25 мл) застосовують універсальний пайєтоввід, циліндр якого виготовлений окремо від фланця із внутрішнім отвором різного діаметра по краях (відповідно для максі- та міні-пайєт). Замість фланця інструмент має металеву муфту. Перед використанням пайєтоввід стерилізують, збирають циліндр з муфтою так, щоб вільним залишався його край з отвором, який відповідає розміру пайєти (0,25 мл чи 0,5 мл). Подальші операції проводять аналогічно використанню звичайного пайєтовводу. Незалежно від типу пайєтоввіду застосовують також універсальний полімерний чохол, який має спеціальну полімерну конічну муфту, розміщену на відстані 2 см від відкритого його краю. При використанні цих чохлів інструмент збирають так: беруть за чохол на муфті великим і вказівним пальцями, вкручують в неї попередньо розморожену, знезаражену з відрізаною лабораторною пробкою пайєту (2 оберти) для одержання щільного приєднання. Проштовхують муфту чохла за допомогою пайєти, щоб упевнитися